Береза повисла (бородавчаста)

Опис. Високе (до 20 м) дерево з родини Березові, з повислими гілками і гладенькою білою корою. У старих дерев при основі стовбура кора чорно-сіра. Листки ромбічно-яйцеподібні, або трикутно-яйцеподібні, чергові, довгочерешкові, голі. Квітки в одностатевих сережках, тичинкові – на кінцях гілок, довгі, зібрані по 2-3 маточкові – на вкорочених бічних гілочках, 2-3 см завдовжки, зелені, спрямовані вгору. Плід – горіх.

Час цвітіння. Квітень-травень.

Місцезростання. Вся територія України.

Частини рослини, що застосовуються. Бруньки, молоді листки, кора, березовий сік.

Час збирання. Бруньки збирають рано навесні в період набрякання, листки - у квітні – травні. Сушать бруньки і листки на відкритому повітрі під наметом.

Хімічний склад. Кора, бруньки і листки містять ефірну олію, сапоніни, дубильні речовини, смоли, аскорбінову й нікотинову кислоти тощо. До складу ефірної олії входять бетулен, бетулол, бетуленова кислота, нафталін, барвники та інші сполуки. Окрім цього, в бруньках і листках є флавоноїди, каротин і гіперозид. В березовому соку є цукри (2%), дубильні й ароматичні речовини, яблучна кислота, сполуки заліза, кальцію і магнію.

Дія. Жовчогінний, сечогінний, відхаркувальний, дезінфікуючий та протиспастичний засоби.

Застосування. Настій з листків – при авітамінозах, подагрі, екземах, лишаях, висипах на тілі, для очищення крові, при виразці шлунка, при нестравності шлунка, бронхітах і трахеїтах, проти дрібних круглих глистів (гостриків та аскарид); при водянці ниркового походження, запаленні сечового міхура, нирковокам’яній хворобі, як протиспастичний засіб (при спазмах кишок та інших гладеньком’язових органів), як примочки при пораненнях, фурункулах. Препарати з бруньок і листків, а також свіжий березовий сік вживають у народі в усіх випадках, коли необхідне загальне оздоровлення і поліпшення обміну речовин в організмі.

Спосіб застосування. Внутрішньо — настій листя (2 чайні ложки на 200 мл окропу, настоюють 30 хв, охолоджують, фільтрують і додають на кінчику ножа питної соди) по 50 мл 3-4 рази на день перед їдою; настойку бруньок (у співвідношенні 1:5, на 90%-му спирті) по 1 чайній або столовій ложці на прийом як жовчогінний і сечогінний засіб; відвар бруньок (10 гна 200 мл окропу) по 1 столовій ложці 3-4 рази на день; настій бруньок (10 г або половина столової ложки, на 200 мл окропу) п'ють теплим по половині — третині склянки 2-3 рази на день за 10-15 хв до їди як сечогінний і жовчогінний засіб та при мікозах; свіжий березовий сік по 1 склянці 2-3 рази на день. Зовнішньо - настойку бруньок (у співвідношенні 1:5, на 90%-му спирті) для розтирань і компресів; свіжий березовий сік для вмивань, щоб вивести вугрі й пігментні плями та для компресів при екземі.